 Історія Інституту помології ім. Л.П.Симиренка НААН своїм корінням сягає у 19-те століття і розпочинається вона із найбільшого в дореволюційній Росії розсадницького господарства Льва Платоновича Симиренка, розташованого на орендованій землі графині Балашової, яке він створив у Млієві у 1887 році. З метою наукових досліджень Л.П. Симиренком були зібрані найцінніші помологічні сорти плодових і декоративних порід. У 1912 році у помологічному розсаднику Л.П.Симиренка нараховувалось майже 3000 сортів різних рослин, у тому числі яблуні 900, груші 889, черешні та вишні 350, персику – 115, абрикосу – 56, агрусу – 166, горіха – 45. Крім того була зібрана велика кількість троянд (937 сортів), бузку і 305 різновидів хвойних дерев і кущів. Після революції розсадницьке господарство Л.П.Симиренка було націоналізоване та експлуатувалось Черкаським Укрземвідділом до часу передачі Вченому Комітету. Рішенням Колегії Наркомзему УРСР 25 листопада 1920 р. на базі помологічного розсадника Л.П.Симиренка в с. Мліїв було створено першу на Україні дослідну установу по садівництву – Мліївську садово-городню дослідну станцію. У 1921 р. в станції було розпочато роботи по створенню плодового розсадника, а в 1923 р. розсадник Мліївської дослідної станції реорганізовано в Центральний державний плодорозсадник України. Перед ним ставилося завдання вирощувати садивний матеріал плодових дерев у широкому помологічному сортименті для всієї республіки та підщеп для інших державних плодових розсадників. Першим директором станції був Володимир Львович Симиренко. Він завершив справу кількох поколінь Симиренків і перетворив творчі ідеї прадіда, діда і батька в реальність. Володимир Львович був справжнім творцем всеукраїнського садівництва: створив і розвинув усі потрібні атрибути української помології, типи розсадництва, систему науково-дослідних установ, систему державних розсадників і, нарешті, державну “Помологічну Книгу”. Організаторами станції були: перший директор станції В.Л.Симиренко, професори Л.М.Ро і В.П.Попов, науковий працівник М.А.Гросгейм. За їх безпосередньої участі були створені і до 1927 року вже працювали наукові відділи плодівництва, овочівництва, ентомології, сільськогосподарської метеорології, фітопатології, технічної переробки плодів і овочів, агрохімії та інші. У 1958 році в зв’язку із 70-річним ювілеєм помологічного розсадника Мліївській дослідній станції садівництва присвоєно ім’я засновника розсадника Л.П.Симиренка. З 1966 року по 1989 рік директором дослідної станції працював Микола Михайлович Артеменко. У квітні 1989 року з ініціативи директора станції М.М.Артеменка та за підтримки наукового колективу Мліївську дослідну станцію садівництва ім. Л.П.Симиренка було реорганізовано в Мліївський науково-дослідний інститут садівництва Лісостепу України ім. Л.П.Симиренка. За ініціативою М.М.Артеменка було створено народний музей Л.П.Симиренка, який розміщений в будинку, де жив, працював і загинув Лев Платонович. М.М.Артеменко до 1 червня 1991 року був директором інституту. З 1991 р. по 2004 р. – директором інституту працював Хоменко Іван Іванович. У 1992 році згідно наказу Президії Української академії аграрних наук інститут було перейменовано в Мліївський інститут садівництва ім. Л.П.Симиренка УААН. З 2003 року виконавчий директор інституту, а з 2004 року – директор інституту – Кучер Микола Федорович. В 2006 році у зв’язку з орієнтацією на вивчення генетичних ресурсів плодових, ягідних, горіхоплідних і малопоширених культур Мліївський інститут садівництва ім. Л.П.Симиренка УААН було перейменовано в Інститут помології ім. Л.П.Симиренка УААН, а в 2010 р. в Інститут помології ім. Л.П.Симиренка Національної академії аграрних наук України. В даний час в колекційних насадженнях інституту вивчається більше 2000 сортів плодових і ягідних культур. З часу створення наукової установи в Млієві розпочалася і до даного часу продовжується робота по створенню нових сортів яблуні, груші, кісточкових та ягідних культур. Селекціонерами інституту виведено близько 200 сортів плодових і ягідних культур. Мліївські сорти неодноразово нагороджувалися найвищими нагородами на міжнародних і національних виставках. Так золотими медалями Міжнародної виставки в Ерфурті нагороджені сорти: яблуні - Слава переможцям, сливи – Волошка; срібною та бронзовою сорти груші – Ребриста та Нарядна з Млієва. На Міжнародній виставці в місті Штутгарті золотої медалі був удостоєний сорт яблуні Пепінка золотиста, а пізніше сорт яблуні Росавка був удостоєний срібної медалі. Сорти яблуні мліївської селекції Ренет Симиренка, Слава переможцям, Пепінка золотиста, Росавка та сливи Волошка широко розповсюджені в Україні та за її межами.
 СИМИРЕНКО Лев Платонович (06(19).02.1855, с. Мліїв, Черкаська обл. – 06.01.1920, там само) – помолог, селекціонер у галузі садівництва. Батько В.Л.Симиренка. Член-кореспондент Бельгійського товариства садівників (1894), почесний член Французького помологічного товариства (1895). Велика золота медаль ім. Х.Стевена (1914), Золота медаль французького товариства садоводів (1913). Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1879). У цьому ж році за участь у русі народників засланий до Східного Сибіру, де працював садівником, організував будівництво теплиць, заклав Красноярський міський парк. Повернувшись до с. Мліїв (1887), за короткий строк створив маточний колекційний сад і помологічний розсадник, який став найкращим у Російській імперії і одним із найбагатших у Європі. При розсаднику була заснована школа садівників. Основний напрямок досліджень – нові агротехнічні прийоми вирощування посадкового матеріалу, зокрема шедевром селекції є відібраний ним сорт яблук Ренет Симиренка, який з успіхом вирощується і нині. У 1917 Л.П.Симиренко передав помологічний розсадник і колекцію плодових культур у власність державі та став директором і науковим керівником цього розсадника. Загинув 6 січня 1920 р. Основні праці: Крымское промышленное садоводство. Москва, 1912; Помология. Т.1. – Яблоня. - К., 1962; Т.2 – Груша. – К., 1962; Т.3 – Косточковые. – К., 1963. Літ.: Савчук О. Зелене сонце. - К., 1961; Кенух О.М. Сад Симиренків. - К., 1970.
 СИМИРЕНКО Володимир Львович (29.12.1891, с.Мліїв, нині Городищенського р-ну, Черкаської обл. – 17.09. 1938, м. Обоянь Курської обл., Російська Федерація) – видатний вчений у галузі садівництва. Син Л.Симиренка. Закінчив Київський політехнічний інститут (1918). Відтоді працював у відділі садівництва Міністерства земельних справ України, 1920-1930 – директор Мліївської садово-городньої дослідної станції і Центрального плодового розсадника, водночас – професор плодівництва та інтенсивної культури Уманського (Черкаська обл.), Полтавського інститутів (1921-1926), професор садівництва, зав. каф. плодовогоягідного господарства Київського с.-г. ін-ту (1926-1932). Організатор і перший директор ВНДІ плодового і ягідного господарства (1930-1933, Київ). 1933 заарештований НКВС, перебував в ув’язненні (до 1937). У березні 1938 повторно заарештований, 17 вересня – розстріляний. Виконав роботу по перебудові та організації українського садівництва і розсадництва, систематизував і впорядкував його біологічний фонд, започаткував Всеукраїнську помологічну комісію з сортовипробування плодових культур (1923). Основні праці. Садовий розсадник. - К., 1922; Сортові маточні фонди плодових дерев на Україні. - К., 1925; Плодові асортименти масового поширення на Україні. - К., 1928; Часткове сортознавство плодових рослин. - К., 1995.Літ.: Павлов О.О. Симиренко Володимир Левкович (1891-1938) //Вчені-генетики і селекціонери у галузі рослинництва. – Кн. 4. – К., 2000.
 АРТЕМЕНКО Микола Михайлович (13.01.1926 м. Городище, Черкаська обл. – 1.06.1991) – економіст в галузі садівництва. Дійсний член УААН (1990), д-р екон. наук (1984), професор (1985), лауреат Державної премії УРСР (1987), лауреат премії ім. Л.П.Симиренка НАНУ (1982), Заслужений агроном України (1980). Закінчив Білоцерківський сільгоспінститут (1958) м. Біла Церква Київської обл. Працював головою колгоспу "Радянська Україна" с. В’язівок, Городищенський р-н, Черкаська обл. (1957-1963), начальником управління сільського господарства Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. (1963-1966). З 1966 по 1989 рік – директор Мліївської дослідної станції садівництва, а з 1989 р. – Мліївського інституту садівництва ім. Л.П.Симиренка. Помер 1 червня 1991 року. Похований у с. Мліїв Городищенського р-ну Черкаської обл. Головними напрямками досліджень були: розробка інтенсивних технологій вирощування посадкового матеріалу плодових, ягідних культур, удосконалення існуючих технологій виробництва продукції садівництва; розробка інтенсивних систем та конструкцій плодових насаджень; удосконалення організації виробничих процесів у садівництві. Автор більше 150 наукових праць та 8 винаходів. Праці: Організація і оплата праці в садівництві. - 2-е видання. - К.: Урожай, 1979 - 120 с.; Довідник по садівництву. - К.: Урожай 1978. - 232 с.; Організація садівництва в колгоспах (довідник). - К.: Урожай, 1970. - 209 с.; Агропромислове кооперування в садівництві. - К.: Урожай, 1979. - 168 с.; Ходімте в сад. - К.:Молодь, 1983. - 267 с. (Латанська Л.М.); Экономика и организация садоводства /Под ред. В.И.Майдебуры. - К.: Урожай, 1985. - 261 с. (Майдебура В.И., Шестопаль А.Н., Ермаков А.Е., Артеменко Н.М., Романова Л.В.).
 ХОМЕНКО Іван Іванович (03.02.1942, с. Патюти Козелецького р-ну Чернігівської обл.) вчений-агроном, доктор с.-г. наук (1997), професор, академік УААН (2007). Заслужений діяч науки і техніки України (2002). Премія ім. Л.Симиренка НАНУ (1997). Закінчив Українську с.-г. академію (НАУ, Київ, 1971). З 1975 р. працював у Мліївській дослідній станції садівництва: м.н.с., ст.н.с. (1982), зав. відділу захисту рослин (1976-1983). У 1983-1991 – директор Придністровської дослідної станції садівництва (м. Чернівці). У 1991-2003 р.р. працює директором Мліївського інституту садівництва ім. Л.П.Симиренка УААН, у 2003-2004 р.р. – науковий директор. З 2003 р. – директор Городищенського аграрного технікуму (зараз коледжу) та провідний науковий співробітник, а з 2005 р. – головний науковий співробітник Мліївського інституту садівництва (зараз Інституту помології ім. Л.П.Симиренка НААН) за сумісництвом. Основні напрями наукової діяльності: розробка інтегрованої системи захисту багаторічних насаджень від основних шкідників і хвороб та інтенсивної технології вирощування плодів і ягід. Праці: Захист зерняткових садів у Центральному Лісостепу України. - К., 1996; Вирощування груші в Лісостепу України //Рекомендації агрономам-садоводам, садівникам-аматорам та фермерам. - Мліїв, 1999 (співавт.); Захист розсадників від сисних шкідників у Центральному Лісостепу України //Зб. наук. праць Мліївського ін-ту садівництва та Уманської с.-г. академії. - Мліїв-Умань, 2000 (співавт.); Оздоровлення саджанців від каліфорнійської щитівки //ВАН. 2001. - №4 (співавт.). |
|
Історія
